⸙ Index Librorum ⸙

Щойно прочитав чергову історію про домагання театрального режисера Андрія Білоуса до одинадцятикласниці. І несподівано охуїв.

Жінка розповідає, що будучи в 11 класі дуже хотіла вступити на курси саме до Білоуса, і... - далі мені вже це все на голову не налазить. Вона сама написала йому, вони призначили зустріч в Молодому театрі. Там він запитав її, чи може вона зняти сукню. Вона зняла. Потім він вже торкався її грудей і знімав топ. І ПІСЛЯ ЦЬОГО запросив до себе на квартиру. Вона запрошення прийняла. Там у них була ню-фотосесія. Дівчина на прохання фотографа сіла вульвою на розкриту книгу - на зображення Діви Марії. Він сказав їй мастурбувати і вона мастурбувала. І вже коли він пальцями торкнувся її вульви - оце, наскільки я зрозумів, було межею. Або ні. Я заплутався.

Що я хочу сказати? Чесно, я не розумію, якими розмитими є межі дозволеного і пристойного для людей, поруч з якими я живу. Одинадцятикласниця призначає незнайомому старшому чоловіку зустріч, шоб шо? Домовитися про вступ в індивідуальному порядку? Він запитує, чи може вона зняти сукню - вона погоджується. Він торкається її грудей - це для неї ок, він її роздягає - ок, вже після цього він запрошує її в приватну студію - ок, дівчина їде на ніч не до себе додому, а до незнайомого мужика, який щойно її облапав. Він просить її роздягунтися - ок, вона сідає вульвою на Діву Марію - ок, вона мастурбує для нього - ок. Питання: а де межа? Де в цій історії шістнадцятилітня дівчина мала зупинитися? До того моменту, поки режисер не облизав пальці й не став торкатися її вульви чи навіть це була не межа? Я не розумію... Я не розумію, чому люди це роблять. Я не розумію, чому люди такі огидні. Чому це толерують і називають сміливістю?

Мене верне від режисера, який просить шістнадцятилітню дівчину мастурбувати на камеру, мене верне від шістнадцятилітньої дівчини, яка їде на ніч до збоченця, який щойно її лапав, мене верне від Винничука, який нормалізує сприйняття зґвалтувань п'яних дівчат, мене верне від п'яних дівчат на тусовках з такими чоловіками теж, мене верне від цих історій, мене верне від медій, які називають це сміливістю, мене верне від цієї нової моралі, мене верне від цієї нової щирості, від цих нових цінностей.

Мене верне від людей.

Після цих історій я не хочу мати ні сина, ні доньки. Після цих історій я не хочу жити в цьому світі. Він огидний. І мені байдуже, де пролягають особисті кордони всіх цих персонажів людського театру, хто наскільки дозволив їх порушувати і хто їх порушив. В мене не залишається емпатії.

Тільки бажання піти в душ і вимитися.

www.tg-me.com/us/INDEXLIBRORUM Telegram Group/com.IndexLibrorum/595

108 viewsedited  Feb 28 at 10:37

Щойно прочитав чергову історію про домагання театрального режисера Андрія Білоуса до одинадцятикласниці. І несподівано охуїв.

Жінка розповідає, що будучи в 11 класі дуже хотіла вступити на курси саме до Білоуса, і... - далі мені вже це все на голову не налазить. Вона сама написала йому, вони призначили зустріч в Молодому театрі. Там він запитав її, чи може вона зняти сукню. Вона зняла. Потім він вже торкався її грудей і знімав топ. І ПІСЛЯ ЦЬОГО запросив до себе на квартиру. Вона запрошення прийняла. Там у них була ню-фотосесія. Дівчина на прохання фотографа сіла вульвою на розкриту книгу - на зображення Діви Марії. Він сказав їй мастурбувати і вона мастурбувала. І вже коли він пальцями торкнувся її вульви - оце, наскільки я зрозумів, було межею. Або ні. Я заплутався.

Що я хочу сказати? Чесно, я не розумію, якими розмитими є межі дозволеного і пристойного для людей, поруч з якими я живу. Одинадцятикласниця призначає незнайомому старшому чоловіку зустріч, шоб шо? Домовитися про вступ в індивідуальному порядку? Він запитує, чи може вона зняти сукню - вона погоджується. Він торкається її грудей - це для неї ок, він її роздягає - ок, вже після цього він запрошує її в приватну студію - ок, дівчина їде на ніч не до себе додому, а до незнайомого мужика, який щойно її облапав. Він просить її роздягунтися - ок, вона сідає вульвою на Діву Марію - ок, вона мастурбує для нього - ок. Питання: а де межа? Де в цій історії шістнадцятилітня дівчина мала зупинитися? До того моменту, поки режисер не облизав пальці й не став торкатися її вульви чи навіть це була не межа? Я не розумію... Я не розумію, чому люди це роблять. Я не розумію, чому люди такі огидні. Чому це толерують і називають сміливістю?

Мене верне від режисера, який просить шістнадцятилітню дівчину мастурбувати на камеру, мене верне від шістнадцятилітньої дівчини, яка їде на ніч до збоченця, який щойно її лапав, мене верне від Винничука, який нормалізує сприйняття зґвалтувань п'яних дівчат, мене верне від п'яних дівчат на тусовках з такими чоловіками теж, мене верне від цих історій, мене верне від медій, які називають це сміливістю, мене верне від цієї нової моралі, мене верне від цієї нової щирості, від цих нових цінностей.

Мене верне від людей.

Після цих історій я не хочу мати ні сина, ні доньки. Після цих історій я не хочу жити в цьому світі. Він огидний. І мені байдуже, де пролягають особисті кордони всіх цих персонажів людського театру, хто наскільки дозволив їх порушувати і хто їх порушив. В мене не залишається емпатії.

Тільки бажання піти в душ і вимитися.

BY ⸙ Index Librorum ⸙